RSS

Новый День

Портников: Князь пальмомерцаловскийПортников: Князь пальмомерцаловскій

  •      209

Российский светский хроникер Божена Рынска в подробностях описала светское времяпровождение российской же «знати» на Лазурном берегу, в Ницце и Монако.

Для украинского читателя любопытным в этом тексте может показаться то, что среди гостей престижного «Бала цветов» на знаменитой вилле-музее баронессы Эрфусси де Ротшильд под Ниццей среди российских бизнесменов, депутатов и просто бандитов можно было заметить нового уважаемого гостя – депутата Верховной Рады Украины Артема Щербаня. Да-да, того самого народного избранника, который спустя 15 лет перестал бояться Юлии Тимошенко и вспомнил, что бывший премьер причастна к убийству его отца, одного из основателей донецкого клана и бывшего губернатора области, выходцы из которой наконец-то завоевали Украину, а заодно и Ниццу с Монако.

Но текст Божены – не об Артеме Щербане. И мой текст – тоже не о нем, а о том, что депутат находился на балу по праву. Если бы президент Украины назывался бы не президентом, а тем, кем он является на самом деле – папой-царем – у него была бы возможность не влиять на депутатские списки и не присваивать почетные звания, а сразу же давать дворянство уважаемым людям.

И тогда кем был бы сын самого Владимира Щербаня? Князем! Князем! Ну, конечно, не енакиевским, не макеевским, это уж слишком почетно. Но, допустим, пальмомерцаловским – и красиво, и поместье можно не давать, и заслуги отца отмечены символически. И вот тогда седовласый камердинер, которого наняли бы для имитации бала, торжественно провозглашал бы с легким французским акцентом: князь пальмомерцаловский Артем Владимирович! Дамы бы расступались, российские депутаты раскланивались, бандиты неизвестного гражданства хмыкали бы в татуированные кулаки.

Но зато все было бы логично и правильно. И никто не сокрушался бы, почему юный сын Бориса Колесникова возглавил какой-то там наблюдательный совет – княжичу положено. И никто не возмущался бы засилью родственников и кумовей во власти и бизнесе – нечего лезть с интеллигентной рожей борзописца в торговые ряды, дворянство оформлено и Виктором Федоровичем подписано. Кстати, князь Борис вам привет передавал. И наилучшие пожелания. А также коробку шоколаду послал с личным вензелем.

В Украине любят рассуждать о новом поколении, которое придет и изменит страну. Новое поколение уже готово менять – Щербань-младший, Колесников-младший, далее по списку князей и графей. Никто не хочет понять, что при сохранении существующей криминально-коррумпированной системы взаимоотношений, исключающей возможность развития государства, дети просто могут заменить отцов на местах, предполагающих потребление ресурса и возможность кружить российских нуворишек на балу в музее.

Впрочем, для такой счастливой дворянской жизни предполагается, что папочки не проедят сам ресурс, который должен достаться благородным деткам – а как раз этого у них и не получится.

Виталий ПортниковРосійський світський хронікер Божена ринських в подробицях описала світське проведення часу російської ж «знаті» на Лазурному березі, в Ніцці і Монако.

Для українського читача цікавим в цьому тексті може здатися те, що серед гостей престижного «Балу квітів» на знаменитій віллі-музеї баронеси Ерфуссі де Ротшильд під Ніццою серед російських бізнесменів, депутатів і просто бандитів можна було помітити нового шановного гостя — депутата Верховної Ради України Артема Щербаня. Так-так, того самого народного обранця, який через 15 років перестав боятися Юлії Тимошенко і згадав, що колишній прем’єр причетна до вбивства його батька, одного із засновників донецького клану і колишнього губернатора області, вихідці з якої нарешті завоювали Україну, а заразом і Ніццу з Монако.

Але текст Божени — не про Артема Щербаня. І мій текст — теж не про нього, а про те, що депутат перебував на балу по праву. Якби президент України називався б не президентом, а тим, ким він є насправді — татом-царем — у нього була б можливість не впливати на депутатські списки і не присвоювати почесні звання, а відразу ж давати дворянство шановним людям.

І тоді ким був би син самого Володимира Щербаня? Князем! Князем! Ну, звичайно, не єнакіївським, не макіївським, це вже занадто почесно. Але, припустимо, пальмомерцаловскім — і красиво, і маєток можна не давати, і заслуги батька відзначені символічно. І ось тоді сивоволосий камердинер, якого найняли б для імітації балу, урочисто проголошував би з легенею французьким акцентом: князь пальмомерцаловскій Артем Володимирович! Дами б розступалися, російські депутати розкланювалися, бандити невідомого громадянства хмикали б у титрування кулаки.

Але зате все було б логічно і правильно. І ніхто не журився б, чому юний син Бориса Колеснікова очолив якийсь там наглядова рада — княжичу належить. І ніхто не обурювався б засиллю родичів і кумів у владі та бізнесі — нічого лізти з інтелігентної пикою борзописця в торгові ряди, дворянство оформлено і Віктором Федоровичем підписано. До речі, князь Борис вам привіт передавав. І найкращі побажання. А також коробку шоколаду послав з особистим вензелем.

В Україні люблять розмірковувати про нове покоління, яке прийде і змінить країну. Нове покоління вже готове міняти — Щербань-молодший, Колесников-молодший, далі за списком князів і графів. Ніхто не хоче зрозуміти, що при збереженні існуючої кримінально-корумпованої системи взаємин, що виключає можливість розвитку держави, діти просто можуть замінити батьків на місцях, які передбачають споживання ресурсу і можливість кружляти російських нуворішек на балу в музеї.

Втім, для такої щасливої дворянській життя передбачається, що татка не проїдемо сам ресурс, який повинен дістатися шляхетним діткам — а якраз цього у них і не вийде.

Разделы

Система Orphus