RSS

Новый День

United States of DonbassUnited States of Donbass

  •      16

Чего я никогда не понимал – так это причины, по которым Януковича и Партию регионов поддерживает вся та Украина, которая не Донбасс.

Понятно, что лозунг «хоть бандиты, но свои» в какой-то степени объясняет пристрастия жителей Донецкой области к тем же Колесникову, Ахметову и Януковичу, но почему за них голосуют жители областей, лежащих западнее Донецкой – это ого-го какой вопрос, ведь для Херсона, Харькова и Одессы вышеозначенные персонажи – чужие бандиты.

Засилье донецких в партийном списке Партии регионов давно уже воспринимается как данность, из-за чего эту самую партию в народе все чаще именуют Партией одного региона.

Многочисленные бюджетные дотации, золотым дождем проливающиеся на Донецкую область, также не являются секретом ни для кого. Взять хотя бы недавнюю статью на сайте «Наші гроші», в которой доказано, что Донецкая область получает из государственного бюджета на ремонт дорог столько же денег, сколько пять западноукраинских областей, включая Львовскую, где также готовились к Евро-2012.

Порядки в державе Януковича вполне ордынские. Проиграл – плати дань. И тем не менее, даже на западе Украины находятся тысячи украинцев, отдающие голоса за враждебную группировку, не скрывающую откровенно неприязненное отношение к ним.

Партия регионов, по сути, является конгломератом донецких бизнес-кланов, выросших из ОПГ 90-х годов, и немного разбавленных для порядка представителями других областей, играющих в партии откровенно декоративные роли.

Характерно, что в самой ПР отношение к ним соответствующее. «Дешевый клоун» Табачник, тихо презираемая донецкими «бандеровка» Анна Герман нужны партийной верхушке разве что для того, чтобы иногда светиться по телевизору. Какие мотивы у жителей «недонецкой» Украины поддерживать в такой ситуации донецких? Может, хотя бы в комментариях мне объяснят…

В этой странной симпатии недонецких украинцев к Партии регионов больше всего удивляет даже не отсутствие здравого смысла (кого в Украине этим удивишь?), а скорее отсутствие элементарной человеческой гордости.

Региональный инстинкт, столь сильно раскачанный у жителей Донбасса, почему-то напрочь отсутствует у харьковчан и днепропетровцев, позорно согласившихся на роль донецких сателлитов. Хваленая первая столица, полуторамиллионый Харьков, безвольно оказался на политических задворках, вчистую слил пацанам из рабочих поселков и теперь живет в тени терриконов и копров.

Влияние харьковских элит на политическую ситуацию в Украине стремится к нулю, и сколько бы Харьков не кичился прошлым, реальность не оставляет ему шансов. Второй по величине город Украины сегодня является беспросветной провинцией, которая будет жить так, как ей укажут из столиц.

Сдался на милость победителей и амбициозный Днепропетровск, долгое время бывший законодателем политической моды, а ныне обслуживающий интересы другой области. Каких-то сто лет назад в губернской столице и слыхом не слыхали о заштатной Юзовке, а теперь губернатор Вилкул вынужден обслуживать интересы остепенившейся шантрапы, заткнувшей за пояс местную техническую интеллигенцию.

Хоть убейте, а мотивов днепропетровцев, отдающих на выборах голоса за бывших поселковых урок, я никак не пойму. После того, как имели в президентах директора «Южмаша», неужели не противно?

Сегодня, когда в адрес жителей донбасса летит так много обвинений и ругательств, хочется отметить (не отрицая справедливости отдельных антидонецких месседжей), что при всех своих недостатках, жители Донецкой области никогда не стали бы голосовать за банду жлобов, скажем, из Винницы или Кировограда.

А вот в Одессе, Харькове и Запорожье считают вполне приемлемым голосовать за донецких жуликов и воров, а затем еще и платить дань поставившему их на царство региону.

Донетчина – безусловно по-своему приятный край, но превращать Украину в одно большое государство под названием United States of Donbass, где некогда славным культурным и промышленным мегаполисам уготованы лакейские роли, вовсе не обязательно.

frankenssteinЧого я ніколи не розумів — так це причини, з яких Януковича і Партію регіонів підтримує вся та Україна, яка не Донбас.

Зрозуміло, що гасло «хоч бандити, але свої» в якійсь мірі пояснює пристрасті жителів Донецької області до тих же Колеснікову, Ахметову і Януковичу, але чому за них голосують жителі областей, що лежать на захід від Донецької — це ого-го яке питання, адже для Херсона, Харкова та Одеси вищезазначені персонажі — чужі бандити.

Засилля донецьких у партійному списку Партії регіонів давно вже сприймається як даність, через що цю саму партію в народі все частіше іменують Партією одного регіону.

Численні бюджетні дотації, золотим дощем проливається на Донецьку область, також не є секретом ні для кого. Взяти хоча б недавню статтю на сайті «Наші гроші», в якій доведено, що Донецька область отримує з державного бюджету на ремонт доріг стільки ж грошей, скільки п’ять західноукраїнських областей, включаючи Львівську, де також готувалися до Євро-2012.

Порядки в державі Януковича цілком ординські. Програв — плати данину. І тим не менше, навіть на заході України знаходяться тисячі українців, які віддають голоси за ворожу угруповання, не приховує відверто неприязне ставлення до них.

Партія регіонів, по суті, є конгломератом донецьких бізнес-кланів, що виросли з ОЗУ 90-х років, і трохи розведених для порядку представниками інших областей, які грають в партії відверто декоративні ролі.

Характерно, що в самій ПР ставлення до них відповідне. «Дешевий клоун» Табачник, тихо зневажена донецькими «бандерівка» Ганна Герман потрібні партійній верхівці хіба що для того, щоб іноді світитися по телевізору. Які мотиви у жителів «недонецьких» України підтримувати в такій ситуації донецьких? Може, хоча б у коментарях мені пояснять …

У цій дивній симпатії недонецьких українців до Партії регіонів найбільше дивує навіть не відсутність здорового глузду (кого в Україні цим здивуєш?), А радше відсутність елементарної людської гордості.

Регіональний інстинкт, настільки сильно розгойданий у жителів Донбасу, чомусь геть відсутня у харків’ян і дніпропетровців, ганебно погодилися на роль донецьких сателітів. Хвилини перша столиця, півторамільйонного Харкова, безвольно виявився на політичних задвірках, начисто злив пацанам з робочих селищ і тепер живе в тіні териконів і копрів.

Вплив харківських еліт на політичну ситуацію в Україні прагне до нуля, і скільки б Харків не чванився минулим, реальність не залишає йому шансів. Другий за величиною місто України сьогодні є безпросвітної провінцією, яка буде жити так, як їй вкажуть зі столиць.

Здався на милість переможців і амбітний Дніпропетровськ, довгий час колишній законодавцем політичної моди, а нині обслуговує інтереси іншої області. Якихось сто років тому в губернській столиці і не чули про заштатної Юзівці, а тепер губернатор Вілкул змушений обслуговувати інтереси споважнілих шантрапа, що обійшов місцеву технічну інтелігенцію.

Хоч убийте, а мотивів дніпропетровців, які віддають на виборах голоси за колишніх селищних урок, я ніяк не зрозумію. Після того, як мали в президентах директора «Південмашу», невже не противно?

Сьогодні, коли на адресу жителів Донбасу летить так багато звинувачень і лайки, хочеться відзначити (не заперечуючи справедливості окремих антидонецького меседжів), що при всіх своїх недоліках, жителі Донецької області ніколи не стали б голосувати за банду жлобів, скажімо, з Вінниці або Кіровограда.

А ось в Одесі, Харкові і Запоріжжі вважають цілком прийнятним голосувати за донецьких шахраїв і злодіїв, а потім ще й платити данину поставив їх на царство регіону.

Донеччина — безумовно по-своєму приємний край, але перетворювати Україну в одну велику державу під назвою United States of Donbass, де колись славним культурним і промисловим мегаполисам уготовані лакейські ролі, зовсім не обов’язково.

frankensstein

Разделы

Система Orphus