Військовослужбовець Іван Шостак з 81-ої бригади Збройних сил України став відомим на всю країну «завдяки» «інтерв’ю» російським пропагандистським телеканалам Lifenews і «Росія». Журналісти цих ЗМІ, якщо їх можна так назвати, не спілкувались з бійцем, а жорстко допитували полоненого.

Під час так званого інтерв’ю росіяни намагалися вивідати у українського солдата інформацію військового значення про переміщення військ Збройних сил України, про військові задачі, а також про кількість наших бійців на об’єкті, який на той момент намагались захопити росіяни.

При цьому Іван тримався гордо, його достойні, которткі відповіді дещо збивали з пантелику агресивних журналістів. За цей вчинок у соцмережах українського солдата назвали «Іван нескорений».

«Я був змушений спілкуватися (із Lifenews і телеканалом «Росія»), бо стояли автоматники», — згадує Іван деталі в розмові з «Главкомом».

Шостак потрапив до полону у другій половині січня під час спроби вивезти поранених «кіборгів» із Донецького аеропорту. Його машина потрапила під обстріл, внаслідок чого напарник Шостака загинув, а сам він отримав важкі поранення.

Нині український солдат, який родом із селища Мала Загорівка, що на Чернігівщині, перебуває на лікуванні в одній із київських лікарень. Як розповіла «Главкому» його сестра Олена, дома чоловіка чекає дружина та двоє дітей. Але поки що самопочуття Івана, якого визволили у процесі обміну полоненими, бажає кращого. Досі тримається дуже висока температура. Пошкоджені нога і рука. Лікарі зробили пораненому дві операції, однак рука наразі не функціонує.

Сьогодні Іван святкує своє 32-річчя. За словами батька бійця, Миколи Мефодійовича, родина вирішила подарувати йому гарний мобільний телефон, який привезли в лікарню.

Пане Іване, як ваше самопочуття, що кажуть лікарі про строки вашого одужання?

Ну як я можу почуватися, якщо рука пошкоджена? Щодо того, скільки лікуватимуся ще, то, Лікарі про це не кажуть. У лікарні на цей момент я перебуваю загалом два тижні, якийсь час в Донецьку, а тепер тут (у Києві).

Згадайте, як ви потрапили в полон, чи були способи його уникнути?

Ви знаєте, вже стільки про це говорили, що я не хотів би згадувати. А по-друге, не дуже і пам’ятаю, чи можна було уникнути.

Під час полону ви дали «інтерв’ю» російському телеканалу Lifenews. Чи була у вас можливість відмовитися від спілкування з так званими журналістами?

Жодної. Тому що там поряд стояли автоматники.

Це вони наказали спілкуватися із цими журналістами?

В принципі так: наказали відповідати на їх запитання. Та й взагалі, ці «журналісти», вочевидь, з усіма полоненими спілкуються таким тоном. Але так поводитися з нами їм «допомагають» автоматники. За інших умов я б з ними не спілкувався.

По-друге, в інших умовах вони б такі питання не задавали, оскільки це було більше схоже на допит, ніж на інтерв’ю.

Багато українських солдатів розповідають, що у так званих «ДНР» і «ЛНР» майже немає місцевих ополченців, мовляв, проти України воюють не тільки російські найманці-добровольці, а солдати регулярної армії країни-агресора. Скільки росіян серед бойовиків?

Те, що говорять – правда. Десь 80% — це професійні російські військові. Правда, я не знаю, скільки з них інструкторів, скільки тих, які безпосередньо беруть участь у боях. Вони відрізняються за вимовою, тобто вони говорять з російським акцентом. Саме це є доказом того, що переважна більшість тих людей, які воюють проти України, приїхали з Росії.

Скільки з вами було українських полонених у лікарні Донецька?

Я був сам. Я не бачив, чи десь є ще наші, скільки їх…

Як до вас ставилися у лікарні, хто повідомляв вам, що з вами буде далі?

Ставилися нормально. Якось до палати зайшов військовий лікар і сказав, що мене мінятимуть. Тільки коли саме, він не уточнив, не знав. Але чи місцевий він, чи приїжджий з Росії – я не знаю.

В Україні відбувається чергова хвиля мобілізації. На ваш погляд, чи потрібна вона?

Ви знаєте, війну якимось чином потрібно зупиняти. Мобілізація допоможе стримувати (ворога), поки іде війна, просто змушені мобілізовувати. Але як саме зупинити війну мають політики вирішити. Я не знаю, який смисл є у тому, що ми воюємо, з чим зв’язано те, що була розв’язана війна, розумієте?

Яким чином ви потрапили на війну?

Мене призвали в армію. Я за фахом водій. Добровільно навряд чи пішов би. А так як я військовозобов’язаний, давав колись присягу, під час мобілізації пішов (служити). Перед тим, як я потрапив в зону АТО у нас близько трьох місяців тривала підготовка на Новояворівському полігону. На мій погляд, це цілком достатній термін, щоб підготувати солдата. Але багато в чому залежить, як саме навчають.

Якби після лікування вас знову мобілізовували, чи пішли б?

По-перше, мій стан здоров’я мені не дозволить це зробити. А по-друге, думаю, що цього, що було, досить для мене.

Related Images: