RSS

Украинские новости

Оксана Сироїд: Ми формуємо таку матрицю, яка сама створить «нового Януковича»

  •      1

В той час, як країна святкує День Конституції, політики знову беруться її переписувати. Причому тема децентралізації, про яку так багато говорять, неоднозначно сприймається в коаліції. Як відомо, в Конституційній комісії була створена робоча група з питань децентралізації, у яку увійшли представники фракцій більшості та низка експертів. Але, незважаючи на таке різноманіття думок в групі, до Венеціанської комісії був відправлений варіант, який, судячи з усього, готували в Адміністрації Президента, бо запропоновані зміни щодо децентралізації посилюють якраз президентську гілку влади. Більш того, «Венеціанка» продемонструвала неабияку оперативність – в лічені дні вона, в цілому, ухвалила зміни з поправкою на те, що, в зв’язку з терміновістю (наступне засідання ВК відбудеться лише восени), це лише попередні висновки з основних напрямків. Цікаво, що таке рішення комісії вітали тільки президент Петро Порошенко та голова Верховної Ради Володимир Гройсман. А от у фракціях коаліції, яким треба буде тиснути кнопки за цей проект по децентралізації, відношення до нього насторожене.

Тим не менш, Конституційна комісія підтримала проект внесення змін до Конституції, але не одноголосно – утрималась віце-спікер Оксана Сироїд, що потрапила до парламенту за списками «Самопомічі». Вона вважає напрацьований невідомо ким проект дуже загрозливим і ще на початку червня почала бити на сполох, що процес вийшов з публічної площини та «зайшов під килим». В інтерв’ю «Главкому» Сироїд пояснює, чому за допомогою нових правил гри, які президент пообіцяв внести в парламент вже цього тижня, в Україні може з’явитись «новий Янукович».

«В нас нав’язане уявлення, що потрібен добрий та сильний президент, який всіх врятує»

Проясніть, як саме працювала робоча група Конституційної комісії по децентралізації? За ким в ній було останнє слово?

В комісії є три робочі групи: з питань прав людини, з питань децентралізації і з питань реформи судової системи. Кожна з цих груп має свій формат роботи. Я раніше брала участь в роботі двох з них – з питань судової реформи та з питань децентралізації. Стосовно децентралізації спочатку робота була організована так, що тим членам Конституційної комісії, які увійшли до робочої групи, запропонували надати свої пропозиції, які чомусь мав узагальнити Інститут місцевого самоврядування у Харкові (Науково-дослідний інститут державного будівництва та місцевого самоврядування – «Главком»). Я була здивована, адже для чого ми формуємо склад робочої групи, якщо пропозиції будуть узагальнювати працівники Інституту місцевого самоврядування? Тому висловлювала свої застереження. Потім на засіданні нам була запропонована порівняльна таблиця із пропозиціями членів комісії, тобто узагальнений варіант. Цей варіант узагальнював Інститут місцевого самоврядування без пояснення, чому та чи інша пропозиція від членів комісії була врахована або не врахована. З того часу більше місяця робоча група з питань децентралізації не збиралася, але в цей час хтось працював над текстом, який був представлений минулого тижня ( Спікер Верховної ради Володимир Гройсман представив членам Венеціанської комісії законопроект про внесення змін в Конституцію України в частині децентралізації, напрацьований робочою групою з питань конституційних основ організації та здійснення державної влади, місцевого самоврядування, адміністративно-територіального устрою України та децентралізації влади, яка працює в складі Конституційної комісії – «Главком»).

Голова Верховної ради Володимир Гройсман сказав, що це є робота секретаріату робочої групи. Але я не пам’ятаю, щоб такий секретаріат формувався – ми за таке рішення не голосували.

Кажуть, що цей текст готувався в стінах Адміністрації Президента.

Я, на жаль, не можу це ні підтвердити, ні спростувати, тому, що будь-які мої спроби отримати текст на проміжному етапі не були успішними. Тобто доступу до цієї інформації не було взагалі. Що стосується судової реформи, то ця група працює регулярно, збирається щонайменше раз на тиждень. В групи з питань судової реформи інша проблема – це склад самої групи, де дуже багато суддів, які відстоюють радше свій корпоративний інтерес, аніж судову реформу як таку.

Їх влаштовує нинішня система, вони почуваються в ній комфортно і не висловлюють бажання щось змінити. Коли я ще не була політиком, то говорила, що

судді не можуть писати закони. Ані закони, які стосуються судової системи та судоустрою, ані, тим більше, змін до Конституції, які стосуються судової системи. Бо так чи інакше вони будуть відстоювати корпоративні речі, а не інтереси суспільства. Власне, ми отримали доказ цьому.

Тобто ви та ваша фракція не задоволені тим варіантом законопроекту про внесення змін до Конституції в частині децентралізації?

Питання не в задоволенні, а в небезпеці, який цей текст несе. Зараз багато говорять про децентралізацію як на початках радянської влади – «вся влада совєтам». Це все закидається різними гаслами, нібито настане велике щастя і зміни до Конституції дадуть цю владу громадам. Але диявол, як правило, криється в деталях. Сьогодні, на жаль, недобросовісних деталей дуже багато. Мене дуже засмучує, що запропонований текст жодним чином не впливає на вирівнювання системи влади в Україні. Швидше впливає на її погіршення.

Після представлення цього законопроекту ви говорили, що він може призвести до «узурпації влади», що в країні можуть народитись нові «януковичі».

Узурпація – це незаконне заволодіння владою. А тут не узурпація як така, а даються підстави для формування авторитарної системи. Цей законопроект дає підстави формувати таку систему координат, за якої лише ледачий не стане авторитарним лідером.

Ви маєте на увазі ті повноваження, коли президент зможе розганяти місцеві ради? Щоб нібито не було загрози сепаратизму…

В нас нав’язане людям уявлення того, що потрібен добрий та сильний президент, який всіх врятує. Насправді, окрім, напевно, США, де ефективна президентська система, інші розвинуті держави тяжіють до парламентської форми правління. І той же президент США повністю підконтрольний парламенту. При бажанні парламент може притягнути його до відповідальності. Президент США звітує перед парламентом за кожну витрату, яка перевищує $5. Сильний президент, в принципі, як і сильний уряд – це відповідальність. Поки немає відповідальності – це слабкість, бажання натягнути владу на себе, не маючи системи відповідальності. Та надмір тієї влади буде тебе душити, як могильна плита. В сучасній історії України ми неодноразово спостерігали, коли надмір влади виявлявся абсолютно згубним для всіх.

«Ми вже мали Януковича і це нас нічому не вчить»

Якщо коротко, то які, на вашу думку, найбільш спірні моменти в цих змінах до Конституції?

Те, що стосується балансу влади. В першу чергу – це представництво держави в областях і районах, так звана «префектура». Держава буде здійснювати нагляд за тим, як органи місцевого самоврядування здійснюють свої повноваження, через інститут так званої «префектури» або «державних урядників» в первинній редакції. Ідея щодо урядників правильна, бо саме уряд відповідає за здійснення виконавчої влади на місцях. У президента немає жодного повноваження, яке б доходило до місцевого рівня (Інтерв’ю було записано до підсумкового засідання Конституційної комісії, на якому було урегульовано питання щодо призначення і звільнення префектів – їх пропонується призначати і звільняти президенту за поданням Кабміну. Префекти будуть підконтрольні президенту, але і підзвітні Кабміну – «Главком»).

Сьогодні, якщо говорити про безпеку, оборону, закордонні справи, міжнародні відносини – вони не можуть бути децентралізованими і залишаються «нагорі». Ті ж повноваження, які є на місцях – це сфера компетенції уряду. Уряд повинен слідкувати, як місцеві органи виконавчої влади здійснюють виконавчу владу, – тобто, як працює фіскальна служба, як працює пенсійний фонд на місцях. Також він має здійснювати нагляд за тим, як працюють органи місцевого самоврядування. Натомість, пропонується зберегти нинішню систему подвійного підпорядкування, коли виконавча влада на місцях буде здійснюватись територіальними органами центральних органів виконавчої влади. Наприклад, управління фіскальної служби – координуватиме людина, призначена президентом, а відповідати за це буде уряд та прем’єр-міністр. Тут не питання в прізвищах, в симпатіях чи антипатіях, не питання в хороших чи поганих лідерах. Я намагаюся пояснити людям, що доки буде така система – до тих пір буде той дисбаланс, який ніколи нам не дозволить мати ефективний уряд. Ніколи.

Якщо цей документ такий «кособокий», то, очевидно, що рішення Венеціанської комісії щодо нього буде негативним?

Будемо чекати… Але це півбіди. Мене непокоїть, що повноваження достроково припиняти повноваження органів місцевого самоврядування будуть у президента. Тобто, президент може припинити їхні повноваження і призначити пряме президентське правління, свого представника, фактично, строком на 1 рік. Нагляд

за діяльністю органів місцевого самоврядування повинен бути – у Польщі, наприклад, таке повноваження має уряд. Тобто, сейм за поданням прем’єр-міністра припиняє повноваження органів місцевого самоврядування і, відповідно, державний урядник здійснює ці функції, поки непризначені нові вибори. Розумієте, чому уряд? Бо він підконтрольний парламенту, а парламент підконтрольний людям. Парламент завжди буде рахуватись з думкою суспільства – така його природа.

А президент що – непідконтрольний людям?

Президент приходить на вибори один або два рази та іде. А політична сила хоче залишитися вічно, вона потребує реінкарнації. Та поки уряд не матиме нормальних повноважень, парламент не буде повноцінним. Якщо не він контролює уряд, то парламенту нема що робити – депутати лише на кнопки натискають. Допоки ми будемо шукати доброго президента, який матиме владу та буде все вирішувати, доти в нас не буде нормальної відповідальної системи влади. Система координат має бути такою: парламент повинен, як представницький орган формувати уряд і контролювати його діяльність. Верховна рада має контролювати діяльність того, хто здійснює виконавчу владу – не має значення, чи це уряд чи президент. Якщо є виконавча влада, не контрольована парламентом, то це – шлях до диктатури.

Всі ж розуміють, що якщо Адміністрація президента буде подавати в Раду такий проект, то вона розраховує, що він набере в залі 300 голосів. На засіданнях робочої групи ж не просто так представники фракцій коаліції сидять, які бачать, до чого така децентралізація може привести. Якщо депутатів не вдасться переконати, то як цей документ буде проходити через парламент?

Можливо, люди частково не розуміють загроз, які несе такий законопроект. Можливо, є інші мотиви. Але ми не можемо собі дозволити голосувати за такі речі – це означає, що ми самі прокладаємо шлях до диктатури. Не в персоналіях справа. Якщо ми припустимо, що чинний президент ніколи в житті не скористається із злими намірами цими повноваженнями, то все одно – їхній обсяг і безконтрольність будуть такими, що приваблять ту людину, яка цим скористається назло. Ми вже мали Януковича і це нас нічому не вчить. Але ми формуємо таку матрицю, яка сама створить «нового януковича».

Є така підозра, що на місцевих виборах, Опозиційний блок може вибороти в багатьох радах більшість і в світлі децентралізації центральне керівництво фактично може втратити контроль над тими областями. Ці зміни, які ви критикуєте – це якраз не запобіжник цьому?

Це так і буде подаватися. Будуть казати, що багато сепаратистських настроїв, які треба контролювати… Я погоджуюся, що треба, але ці повноваження контролювати має той, хто сам є контрольованим. Повноваження повинні бути в уряду, який підконтрольний парламенту.

Ви є співавтором законопроекту про референдум, який нещодавно зареєстрували в парламенті (законопроект 2145 а про всеукраїнський референдум) . Чи може так бути, що президент винесе всі ці зміни на референдум в обхід сесійного залу?

Сесійну залу в принципі обійти не можливо. Є процедура, визначена в Конституції, де чітко прописано, які законопроекти про внесення змін до Конституції мають бути прийняті на референдумі. Вони стосуються першого, третього і четвертого розділів. Решта – це процедура, яка встановлена Конституцією. Крім того, про який референдум зараз може йтися, якщо ми не маємо юрисдикції на всій території України? Ми матимемо викривлені результати голосування.

Чому тоді цей законопроект з’явився зараз?

Немає ніякої інтриги, все просто. Є закон про референдум, який був прийнятий попереднім складом парламенту. Фактично в перший день нашого перебування в статусі депутатів, коли ми тільки отримали тимчасові посвідчення, ми відразу оформили конституційне подання з проханням визнати закон про всеукраїнський референдум неконституційним. Після цього ми інтенсифікували роботу над підготовкою нового законопроекту. Це великий законопроект і багато часу пішло на те, щоб його розробити. Але ми зробили це дуже вчасно, тому що скасування закону, в принципі, не є доброю практикою. Як правило, коли якісь юридичні відносини в державі вже врегульовані, то скасування документу призводить до створення юридичного вакууму. Ми дуже хотіли, щоб була альтернатива, яку ми зможемо запропонувати і вона була зроблена добросовісно і вчасно.

Чим ваш законопроект кращий, в двох словах, ніж той, що був прийнятий за Януковича?

Наш законопроект базується на кращих європейських практиках, які стосуються референдумів. Це і можливість брати участь в референдумі, агітувати за і проти під час нього, це і формування комісій, запитань і багато іншого… Власне чинний закон побудований був таким чином, що комісії з референдумів формувалися місцевими адміністраціями. Там багато інструментів, які фактично перетворювали це в інструмент маніпуляцій. Крім того, в тому законі було передбачено, що може бути предметом референдуму, але в нас тільки Конституція визначає цей перелік питань. Це було дуже жорстоке юридичне шахрайство.

«Все упирається в гроші»

На вашу думку, як ідею самостійності регіонів може на свою користь обернути Росія?

Це проблема уряду, який недостатньо інформує про такі речі. Потрібно говорити про децентралізацію повноважень для того, щоб їх отримали саме громади. Є дві важливі речі – повноваження та гроші. Сьогодні вже частково відбулась фінансова децентралізація – великі міста отримали набагато більший відсоток податків, які збираються. До фінансової децентралізації місто мало близько 7% податків, а 93% йшло на рівень Києва. Далі Київ перерозподіляв це в область, область – в район, аж потім – до міста. В результаті, село чи місто було вічним прохачем, тому, що йому треба було дочекатись, поки зверху капнуть ті копійки. Фінансова децентралізація означає, що на місці має залишатися як в розвинутих державах – до 80% грошей. Будемо реалістичними, у нас на 40 % можна вийти. Тобто, 40% податків залишається на місцях, із цих 40 % ти вирішуєш: як буде вивозитись сміття, скільки потрібно дитячих садочків, які будуть дороги та вулиці і так далі.

От від того, куди підуть більшість грошей і на які повноваження, залежить, чи ми говоримо про децентралізацію чи федералізацію. Якщо вони ідуть відразу на рівень області, а не на рівень громади, тоді іде фактично регіоналізація – це означає, що ми створюємо фінансово самостійні регіони, а не місцеві громади. Все просто, все упирається в гроші. Як тільки у області будуть свої гроші, власні податки, фактично тоді держава перетворюється де-факто з унітарної на федеративну. Я категорично проти того, щоб регіони мали повноваження, які б давали можливість формувати самостійну політику в межах держави.

Іншими словами, багато грошей на місцях небезпечно залишати?

Левова частка грошей і повноважень повинні залишатися в громадах і в Києві, але не в регіонах. Регіони повинні отримувати ресурси від центру на виконання загальнодержавних функцій на рівні регіону і за принципом субсидіарності, тих функцій, які громада чи район не спроможні виконати самостійно. Чим сильнішими будуть громади, тим міцнішою буде держава. Якщо люди зможуть самі вирішувати те, що стосується їх, то в них буде зовсім інше сприйняття Києва – не буде нарікань, відцентрового руху, змагання регіонів.

«Звіт про розслідування злочинів на Майдані переконав нас в неспроможності ГПУ, МВС та СБУ»

Відійдемо трохи від децентралізації. Після відставки пана Наливайченка, фракція «Самопоміч» почала активно виступати за відставку Віктора Шокіна та Арсена Авакова. Була навіть постанова відповідна зареєстрована. Як реагували на це ваші партнери по коаліції?

Це трохи переплутано. Проект постанови про відставку генерального прокурора Віктора Шокіна з’явився набагато раніше, ніж, взагалі, вся ця історія з відставкою голови СБУ. Ідея про відставку генерального прокурора була пов’язана виключно з тим, що депутат Сергій Клюєв уникнув покарання (3 червня з депутата Сергія Клюєва зняли недоторканість за поданням ГПУ. Зараз його місце знаходження точно не встановлено. За словами депутата Антона Геращенко, він втік за кордон через території «ДНР» та «ЛНР»).

Депутати, зокрема від нашої фракції, мали зустріч з Генпрокурором перед тим, як він вносив подання до Верховної Ради про зняття недоторканності з Клюєва, і ми попереджали його про такий можливий перебіг подій. Він нас запевнив, що цього ніколи не станеться, бо все під контролем. Цим і обумовлена позиція нашої фракції стосовно Генпрокурора. Стосовно відставки голів СБУ та МВС – це вже виникло в контексті з Генпрокурором. Ще до обговорення питання про відставку голови СБУ ми досить критично оцінювали діяльність як СБУ, так і ГПУ, так і міністра внутрішніх справ. Ми запросили Голову СБУ на засідання фракції, мали розмову півтори години, потім стільки ж часу обговорювали ті документи, які він нам залишив. Це був звіт про розслідування злочинів на Майдані. Ті документи переконали нас в неспроможності ГПУ і МВС, але так само переконали в неспроможності і СБУ, тому, що той документ, який називався звітом, насправді, звітом жодним чином не є. Це свідчило про те, що СБУ за півтора року нічого не зробило стосовно розслідування злочинів на Майдані.

Ви і далі будете педалювати відставку інших керівників силових структур? Чи це була просто «новинна ширма» під відставку Наливайченка?

Ми про це говорили давно. В нас є зареєстрований проект про створення тимчасової слідчої комісії стосовно розслідування злочинів на Майдані, зокрема, стосовно бездіяльності МВС. Цей документ готувався теж давно. Просто обставини збіглися в часі, а ми живемо в час жорстких комунікаційних маніпуляцій, де можна поставити якусь «ширму». Але, можливо, через те, що ми не досвідчені політики, не вміємо ще такими «ширмами» користуватися.

Ми вперше почали працювати над проектом постанови про створення ТСК стосовно розслідування злочинів на Майдані фактично в той день, коли був оприлюднений звіт міжнародної дорадчої групи стосовно розслідування злочинів на Майдані. Ми ознайомились з цим звітом, де йшлося про бездіяльність перш за все МВС, також ГПУ та СБУ. Але проблеми далі залишаються невирішеними. Чому це кожен раз виглядає якоюсь неприродною інтригою? Якби парламент міг нормально виконувати свої контрольні функції, не було би ніяких інтриг. Була б можливість формувати ТСК для того, щоб робити публічним процес розслідування суспільно-значущих речей. Якщо можливість створити цю комісію була би раніше, і ми б обговорили це в парламенті, не було б ніякої інтриги, ані стосовно відставки голови СБУ, ані відставки генерального прокурора, ані відставки міністра внутрішніх справ. Люди би побачили аргументи, які цьому передували, а для цього треба, щоб засідання комісії відбувалось публічно.

vНе всі посадовці готові виступати на таких засіданнях. Як Гелетей колись казав: я прийшов з папкою, але це військова таємниця, при камерах таке не можна доповідати…

Є суспільно значуща інформація. Те, що важливо для суспільства – не може бути таємним. Є інформація захищена законом про державну таємницю, але навіть цей закон каже, що є питання суспільної значущості. Що є для суспільства сьогодні більш значущим, ніж відповідальність за злочини, які призвели до смертей на Майдані? Чи відповідальність, пов’язана сьогодні з веденням воєнних дій?

«Мені дуже шкода авторів законопроекту про місцеві вибори»

Щодо неспроможності парламенту. Ви раніше казали, що рішення приймаються не в парламенті, а іншому місці…

Така система. Всі намагаються її виправдати, бо в нас час війни. Люди сильно критикують парламент. Та поки він буде знецінюватись – не має значення, ким, то влада не буде відповідальною. Я, власне, через те так говорю вам, тому, що я конституціоналіст і політиком стала вимушено. Я завжди говорила, що мусить бути сильний парламент, бо він забезпечує контроль за виконавчою владою, за системою правопорядку, за судовою системою.

«Інше місце», де приймаються рішення, – що це? Вулиця Банкова? Може, Госдеп?

Ви знаєте, кожен собі його сам шукає. Якщо людина не хоче бути відповідальною за свої рішення, то вона буде шукати, хто прийме за неї це рішення і візьме на себе відповідальність. Я би тут нікого не демонізувала. Для того, щоб парламент став повноцінним, з одного боку, потрібно, щоб його поважали інші владні інститути, президент та уряд, але і парламентарі повинні поважати себе, свій статус і сам парламент.

Ви кажете, що багато хто не хоче брати на себе відповідальність, а цим дорікають якраз «Самопомочі». Мовляв, ви відсторонились від дій уряду, хоча також його формували. Тобто, ви в коаліції, але тримаєтесь трохи осторонь.

Це не так. По-перше, «Самопоміч» брала активну участь у формуванні уряду. Але в нас не велика фракція, ми не могли претендувати на великий вплив під час його формування. По-друге – «Самопоміч» відповідально голосує за всі закони і ніколи не прикривається популістичними речами. Завжди наша публічна позиція публічно озвучена. Наприклад, ми не голосуємо вже вкотре за закон про НКРЕКП (Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг). За це голосувати не можна. Фактично, озвучується, що це унормування роботи регулятора, але це, знову ж таки, формування регулятора-монстра, підпорядкованого президенту. Згідно позиції «Самопомочі», регулятор, якщо це незалежний колегіальний орган, повинен вибиратись, як колегіальний орган. Якщо він формується так, як зараз – то він ніколи не буде ані колегіальним, ані незалежним.

Якщо за цей закон голосувати не можна, то за закон про місцеві вибори можна? За той, де немає жодного співавтора з вашої фракції (Верховна Рада 18 червня прийняла за основу законопроект №2831-3 про місцеві вибори, авторства групи народних депутатів на чолі із депутатом «Блоку Порошенка» Вадимом Денисенком – ред.).

Ми відстоювали позицію стосовно місцевих виборів і були співавторами другого законопроекту (№2831-2, так званий законопроект Черненка–Парубія – «Главком»). Але голосування за законопроект № 2831-3 було для нас вимушеним кроком. Ми голосували, щоб мати можливість подавати правки, щоб його можна було доопрацювати. І чим далі ми працюємо над поправками, тим дивнішою виглядає ситуація. Система, яка там пропонується, є абсолютно шахрайською. Я надзвичайно засмучена, мені дуже шкода авторів законопроекту, які свідомо пропонують людям такий обман.

Натякають, що його писав колишній представник президента в парламенті Руслан Князевич, тобто фактично та ж Банкова…

Я не встигаю слідкувати за всіма процесами. Але де б його не писали, я вважаю, що так обманювати людей – це є злочин. Люди ж підуть на місцеві вибори з якоюсь надією, а фактично система, яка сьогодні пропонується, дозволяє маніпулювати і фальсифікувати. У всьому – від формування округів, комісій, списків, голосування, підрахунку. Фактично на кожному етапі вона дозволяє зловживання.

Ви вважаєте, що цей текст поправками вилікувати не можна?

Зараз намагаємось. Ми ж проголосували за підготовку до другого читання за скороченою процедурою. Це означає, що в четвер (25 червня – ред.) мали бути подані поправки. Знову ж таки, не подавати поправок – це також безвідповідально, бо потім скажуть: чого ж ви не подавали їх? А подавати поправки – не знати, за що хапатися, бо так недобросовісно побудована система.

Як ви ставитесь до того, що вашу партію звинувачують в тому, що вона нібито створює для вашого лідера Андрія Садового плацдарм на президентські вибори. Наприклад, Дмитро Добродомов таку версію озвучив.

Мені здається, що це якась особиста драма пана Добродомова.

Ну, про це каже не лише він.

Я працюю щодня, без вихідних, багато годин на добу. В мене немає часу думати про те, що я створюю плацдарм. Я повинна думати про те, як покращити законопроект про вибори, як не допустити прийняття тих змін до Конституції у такому загрозливому вигляді, як покращити закон про державну службу, як підготувати нову концепцію до закону про НКРЕКП. Просто нема коли думати про плацдарм.

Але хтось в партії цим займається?

Зараз ми зайняти набагато важливішими речами. Хіба зараз є актуальними думки про президентські вибори? В нас є легітимно обраний президент, і безвідповідально стосовно держави та людей – нав’язувати людям дискусії про чиїсь президентські амбіції. Ну, не можна кожного разу все знецінювати та шукати якусь фальшиву реальність. У нас у фракції мало людей – всього 30. Щодня приймаються десятки законопроектів, це така «молотарка» законів. Уявіть собі навантаження на одного депутата, який повинен це прочитати. А все, що проходить через парламент, читається і обговорюється на фракції. Немає такого законопроекту, який ми б не обговорювали, тому у нас фракції тривають по 6–8 годин. Нам є час думати про плацдарм?

Добре, до президентських виборів далеко. А до місцевих виборів ви готові? У багатьох областях в «Самопомочі» до сих пір не дуже розвинуті організації.

Є люди у фракції, які набагато краще б могли це пояснити, бо це трохи далі від сфери моєї відповідальності. Я можу точно сказати, що «Самопоміч» буде висувати своїх кандидатів тільки там, де ці кандидати є достойними. Де не буде достойних людей – не буде нашої присутності.

Джерело фото: сайт Верховної Ради України

Система Orphus

Украинские новости © 2010-2019
Копирование материалов разрешено при условии прямой гиперссылки на Украинские новости

Материалы с пометкой «имидж» публикуются на правах рекламы и ответственность за их содержание несет рекламодатель.