Якби там ВВП вдалося переконати, що місто їхнє, то йому можна було б почати імітувати мир одразу після підписання. Але цього не сталося. Подальший наступ був вже явним і цинічним порушенням. Фейс-сейвінгу не вийшло.

Навіщо цей Мінськ, якщо Росія все одно і взагалі?

Якби наша армія все зачистила і стояла на кордоні з РФ, то і в Мінськ можна не їздити. Але поки ні, то давайте намагатися якось, хоч статуеткою, хоч манекеном, зарулити процес в політику, а не війну. Давайте вигравати час.

Чому одразу після Дебальцева нам не дали зброю і не застосували санкції?

Перед і всередині Мінську ставки підняли до максимуму. Але лише ВВП зіграв. Інші думали, що минеться. Не минулося. Думають тепер. Я ж думаю, що санкції і зброя будуть. Хтось і хоче цього уникнути, але ВВП не дасть. Така логіка подій.

Нас злили?

Ні. Але остання пауза неприємна.

Чому ми заговорили про миротворців?

Це асиметрична відповідь. Тема лунала з деякого часу тому. Але росіяни не думали, що ми вкинемо її саме зараз. Тепер їм треба пояснювати, чому вони проти цього інструменту забезпечення виконання домовленостей. А дійсно, чому?

Що далі?

Далі російська хвиля миролюбства на Донбасі. Але щоб ми не розслаблялися — теракти в інших містах. Потім, найвірогідніше, черговий шторм, тобто штурм. Потім знову миролюбство. І так по колу.

Що робити?

Зміцнювати армію і дипломатію. Боротися з корупцією і бардаком. Вчитися жити з ворогом у передпокої.

Ось і північ. Піст. У піст не їжте один одного.

Слава Україні!

Related Images: