«Угода про мир» з Януковичем, або Як Майдан привів до влади зрадників
Три наступні дні — дні важких спогадів. Але для мене ключовий день — 21 лютого. Це день, коли три лідери опозиції уклали угоду з Януковичем. Зразу після Майдану до влади прийшли ті, хто поставив свої підписи під угодою з убивцею (в час, коли на бруківці вже лежали жертви).
А цей документ нікуди не дівся. В «Угоді про мир» з Януковичем було прописано кілька речей, які на людських смертях собі виторгували опозиціонери. Протягом 48 годин мав сформуватися «уряд національної єдності» з числа Партії регіонів, «Батьківщини», «Удару» і «Свободи». В парламенті мала з’явитися змішана коаліція. Обмеження диктаторських повноважень Януковича мало розтягнутися до вересня 2014 року, а самі вибори нового президенти – не пізніше грудня 2014-го. Взамін за ще один рік Януковича опозиція отримувала квоти в змішаному уряді, зобов’язувалася за одну добу здати міністру Захарченку всю зброю майданівців, звільнити всі захоплені адмінспоруди й повернути туди «смотрящих» Януковича.
Це — частина історії Революції, і її нікуди не дінеш. 21 лютого Майдан з тріском прогнав їх трьох. А 22 лютого, коли не стало Януковича, підписанти «Угоди про мир» стали владою. Треба прямо сказати: Майдан привів до влади своїх зрадників. А далі нема потреби перераховувати, що сталося. Клан Януковича безперешкодно покинув країну, доказова база розстрілів Майдану знищена, олігархи ще більше зміцнили свої позиції і так далі.
Я вважаю, що 21 лютого — це день, коли Майдан має право нагадати «новим політикам», що рівно рік тому за сепаратні домовленості з тираном вони були прогнані з Майдану. 21 лютого – це їхній останній день перебування на Революції Гідності. Вони щиро вважали, що Майдан робить фатальну помилку, вимагаючи негайної відставки диктатора. Це було не так давно, лише рік тому.
21 лютого всі ці лідери знову виступатимуть на сцені Майдану. Як і рік тому. Тільки тоді вони закликали йти на мир із дияволом, а тепер будуть проклинати його і обзивати несусвітніми словами. Не виключаю, що Майдан буде слухати й аплодувати. Будуть лампадки, покладання квітів. І тотальна амнезія.
Не треба нічого робити. Не треба зайвий раз розхлюпувати воду з глечика. Треба просто пам’ятати.