RSS

Новый День

Богословська vs Тимошенко. Війна «клонів»

«Нічого особистого» — так голова Тимчасової слідчої комісії з питань газових угод 2009-го року Інна Богословська в ході прес-конференції в «Обозревателе» прокоментувала своє явне небайдужість до долі лідера БЮТ Юлії Тимошенко. Вона підкреслила, що особисту неприязнь між ними немає, просто так вже склалося, що їх дороги перетнулися ще в дев’яностих роках, вона (Інна Богословська) захищала директорів заводів від примусового вступу до «Єдиного енергетичний союз Україна». Саме з тих пір, як стверджує сама «регіоналка», вона й намагається розкрити справжню суть екс-прем’єра Тимошенко. Ворожнеча між Юлією Тимошенко та Інною Богословською не тільки продовжується сьогодні, але і спалахнула з новою силою. Припускати, що Інною Германівною все ще керує давня мотивація, яка полягає в тому, щоб вивести екс-прем’єра на чисту воду, було б легковажно. Аж надто затягнулася помста за виробничий пресинг. Тому не виключено, що відтепер Інна Богословська переслідує куди більш серйозні і довгострокові цілі, ніж на самому старті своєї кар’єри.   
Технічний проект — міф чи реальність?
 
Ще в 2009-му році існувала думка щодо того, що участь Інни Богословської в президентських виборах 2010-го року — технічний проект певної політичної сили, створений з метою відібрати на президентських виборах у Юлії Тимошенко ту частину голосів, яка голосує виключно з гендерних міркувань. Подібні думки лунали також з вуст відомих політиків. 
Зокрема, напередодні президентської передвиборної гонки таке припущення озвучував екс-президент України Леонід Кравчук, нарікаючи, що Інна Германівна не спромоглася відповісти ні на один його питання, поставлене ним у студії «Свободи слова».
«Вона не ставить завдання відповідати на запитання. Вона ставить завдання, яка точно сформульована її замовниками. Богословська — це технічний проект проти Тимошенко, її поведінку в студії було продуманим. Я знаю людей, які є авторами цього технічного проекту. Я не хочу зараз називати їхні прізвища. Але з часом, коли почнеться виборча компанія, я зможу це зробити. У мене є точні дані », — зазначив Леонід Кравчук.
Проте, до цього дня імена цих таємничих авторів так і залишилися загадкою для громадськості. Екс-президент так і не спромігся їх назвати.
Проте, з урахуванням того, що перед стартом передвиборчої кампанії Інна Богословська була членом Партії регіонів, все зводилося до того, що даний проект був «дітищем» саме «регіоналів».  
Нагадаємо, що (як писали українські ЗМІ) Інну Богословську взяли до лав Партії регіонів у 2007-му році у зв’язку зі смертю Євгена Кушнарьова, тобто щоб підім’яти під себе Харків. Проте, вже 25 травня 2009 Інна Богословська оголосила про свій вихід з Партії регіонів року. Тоді своє рішення вона аргументував незгодою з «візантійщиною» і «кулуарними домовленостями» між БЮТ і ПР щодо створення широкої коаліції та внесення змін до Конституції. Інша причина такого рішення, згідно з яким вихід з партії був обумовлений наміром Інни Германівни балотуватися на пост Президента України, підносилася вже як другорядна або, можна сказати, «технічна».
Заяви ж представників Партії регіонів йшли в розріз з теорією технічного проекту в особі Богословської. Тодішній глава партії і, навіть не дивлячись на свою інавгурацію, що зберіг і сьогодні за собою звання її почесного лідера, Віктор Янукович, коментуючи рішення Інни Германівни, зазначав, що це не стало для партії несподіванкою.Однак, в той же час Віктор Янукович відверто заявляв про те, що йому не зрозуміло — чому для реалізації своїх амбіцій Інна Богословська вибрала саме цей часовий період.
«Це її право. Інша справа, чому вона зробила це саме тепер, коли перед ПР стоїть завдання максимально об’єднувати сили для боротьби з кризою. Цілі, про які заявила Богословська у своїй заяві, повністю збігаються з програмою Партії регіонів. Рішення вийти з Партії регіонів, очевидно, продиктоване іншими мотивами.Наприклад, спробою діяти більш радикально, до чого Інна Германівна неодноразово закликала нашу політичну силу », — зазначив тоді Віктор Янукович.
У другий тур Інні Богословській вийти не вдалося, оскільки в першому вона набрала лише 102 435 (0,41%) голосів.
Повернення блудної «доньки»
 
На думку більшості політологів, такий низький відсоток голосів на президентських виборах був обумовлений тим, що в Інни Богословської не було аргументованою, зрілою і цілісної програми. Більш того, замість цього чітко проглядався простий набір гасел, протиріч і грубих помилок, особливо, що стосується зовнішньої політики України.
Після провального першого туру Інна Богословська прийняла рішення повернутися під «крильце» «регіоналів» і в жовтні 2010 — го року написала заяву про відновлення членства в Партії регіонів.
Тоді Інна Богословська мотивувала своє повернення необхідністю консолідації представників українського політикуму.
«Зараз не час виходити на всякого роду вільну боротьбу. У країни запасу міцності зовсім небагато залишилося. Якщо ми зараз всі — професіонали, люди, «спотворені інтелектом», — не зберемося разом, то ми країну програємо. Більше того, всім, кому дорога Україна, потрібно відмовитися від ідеології «якщо ти наш, то всі інші — вороги». Зараз ця ідеологія нас усіх буде тільки руйнувати. У ході переговорів ми (ред. — Богословська і президію ПР) вирішили, що сьогодні необхідно об’єднання всіх сильних людей разом. Тому що перед нами стоять величезні завдання, і потрібна сильна команда. Тому я написала таку заяву », — пояснила тоді Богословська.
Таким чином, таке раптове повернення Інни Богословської та її участь в передвиборній гонці дійсно можна було б розцінити як «технічний» відхід з партії, якщо б не заява Віктора Януковича в 2009-м, а також негативна критика з боку колишніх однопартійців після її виходу з ПР.
Очевидно, кажучи словами Віктора Януковича, в 2009-м Інна Германівна дійсно «керувалася іншими мотивами».
Перш за все, варто відзначити, що Інна Богословська завжди була амбітним політиком, що прагнуть до власного політичного курсу через створення власної політичної сили. Проте, всі політичні проекти Інни Германівни так і не увінчалися успіхом. Зокрема, мова йде про такі проекти, як партія «Озиме покоління» та громадське об’єднання «Віче України». Тим не менш, амбітності на тлі цих невдач у Інни Германівни не зменшилося, а, навпаки, навіть побільшало. Тепер вона вже мітить на пост глави Рахункової Палати.
«Я сьогодні можу точно відповісти, яку посаду я б хотіла зайняти — це посада голови Рахункової палати. Я впевнена, що сьогодні найбільші зловживання відбуваються у сфері публічних фінансів. І мені б дуже хотілося, щоб мій досвід юриста та аудитора виявився корисним країні, щоб через інструменти та повноваження, які є в розпорядженні Рахункової палати, разом з тими, хто буде займатися боротьбою з корупцією, навести порядок, передусім, у сфері бюджету » , — зазначила Богословська в своєму недавньому інтерв’ю ЛІГАБізнесІнформ.
Однак, повернемося до провальним виборів і її повернення в Партію регіонів. Якщо це не був технічний проект «регіоналів», тоді виходить, що це була особиста ініціатива самої Богословської, причому, з урахуванням тогочасних політичних реалій, навряд чи мотивована мріями про президентське крісло. Скоріше, це був наслідок такої нереалізованої амбіції, як створення собі нового сильного амплуа за образом і подобою Юлії Тимошенко. Іншими словами, не виключено, що Інна Богословська вже здавна прагне до того, щоб стати другою «тимошенко» — відомої всьому світовому співтовариству авторитетної жінкою-політиком із залізним характером і досить серйозної електоральної підтримкою за плечима. З цієї причини в ході своєї передвиборної кампанії Інна Богословська використала меседжі, аналогічні тим, що використовувала у своїй передвиборчій кампанії і лідер БЮТ. Певні меседжі, властиві, напевно, виключно жіночу логіку, були засновані на прогнозах Ванги.
«На землях чорних, після хаосу в уряді, до влади прийде добра жінка з косою, яка врятує то держава, що там розташовується», — пророкувала Ванга.
Це пророцтво Ванга озвучила одного з вищих посадових осіб України в 2000-му році. У прогнозі також було сказано про те, що президентом в Україну буде жінка 1960-го року народження. Нагадаємо, що і Юлія Тимошенко й Інна Богословська є ровесницями, оскільки обидві — 1960-го року народження.
У свою чергу, Інна Богословська для того, щоб переконати електорат в тому, що в прогнозі йдеться саме про неї, а не про лідера БЮТ, у своїх заявах неодноразово акцентувала увагу на тому, що у Тимошенко коса не справжня. Однак, це не принесло бажаного результату, і в другий тур вийшла Юлія Тимошенко.
«Біле» та «чорне»
 
Спроби затьмарити Юлію Тимошенко, зроблені з боку Інни Богословської, виявилися безрезультатними з багатьох причин. Зокрема, через аж надто агресивною передвиборної кампанії, побудованої не на соціальному принципі — «за Україною» або «краще життя», а під агресивним гаслом — «Тимошенко — ворог народу». Іншими словами, передвиборна кампанія Інни Богословської носила занадто яскраво виражений особистісний характер. Плюс до всього, до числа спонсорів передвиборної кампанії Інни Богословської українська преса приписала заклятого ворога Юлії Тимошенко — російського олігарха Дмитра Фірташа.
У результаті, якщо Тимошенко сформувала собі образ жалісливої, але в теж час войовничої «овечки», то передвиборна кампанія Богословської зіграла проти неї, сформувавши їй образ мстивої «хижачки» або «мисливця за головами». По суті, даний сюжет чимось нагадує мультфільм «Ну, постривай!», В якому вовк саме через неконтрольованих проявів своїх хіщніцкіх інстинктів постійно опинявся в програші. 
Риси, які Інна Германівна переймає у лідера БЮТ (зокрема мова йде про підвищену радикальності, що виявляється в кожних дебатах двох «сестер»), в її випадку, навпаки, створюють відразливий ефект.
Однак, головний прорахунок Інни Богословської полягав не стільки у власному позиціюванні, скільки в тому, що вона занадто рано запустила процес «клонування».Атакуючи Тимошенко, Богословська зовсім не мала відповідним своїй суперниці рейтингом, а, отже, і гідною для конкуренції з лідером БЮТ електоральною підтримкою. А вже після випадку в рідному Харкові, коли штаб Богословської не заплатив своїм членам виборчих комісій та спостерігачам (аналогічна історія була також у Запоріжжі), Інна Богословська вичерпала свій кредит народної довіри практично остаточно.
Потерпілий крах, Інна Богословська була просто змушена повернутися до «регіоналів». Сьогодні, хоч і на «регіональної» майданчику, але Інна Богословська все ж продовжує наполегливо «підсиджувати» Юлію Тимошенко, щоб зайняти її місце в українському політикумі. І розпалилися сьогодні відносини між Інною Богословською та Юлією Тимошенко, з урахуванням того, що Юлія Володимирівна за допомогою судового вердикту може бути і зовсім викинута за канати політичного рингу, лише підтверджують цю теорію. А вже які шанси будуть в Інни Германівни в найближчому майбутньому стати черговою української «Жанною Д’Арк» — безпосередньо залежить від судді Родіона Кірєєва.

gpu.com.ua

  • Григорий

    Дело Окружного суда США N1:04-cv-00798-PLF, Вашингтон, округ Колумбия,
    30 июля 2005 года (иск к Павлу Лазаренко):

    37. Начиная с января 1996 года, корпорация ЕЭСУ передала права на импортный природный газ компании United Energy International (UEIL) – владельцу 85 % пакета акций ЕЭСУ. Она была основана 17 октября 1995 года по распоряжению Юлии Тимошенко. Компания незаконно направляла платежи, полученные от украинских клиентов за природный газ, поставленный компанией ЕЭСУ, на банковские счета, принадлежащие компании UEIL. С 8 апреля 1996 года по 31 декабря 1996 года вместо того, чтобы заплатить РАО «Газпром» за поставленный газ деньгами, полученными компанией UEIL, UEIL перевела приблизительно 140 млн долл. кипрской фирме Somoli Enterprises, зарегистрированной на Кипре 8 октября 1992 года и находившейся под контролем Юлии Тимошенко и других лиц.

  • Алекс

    Да, куда уж там Тимошенко. Богословская и образованнее неё, и умнее. Харизмы такой, способности завораживать толпу, у Богословской нет, что да то да. Зато и честнее она Тимошенко в миллион раз. За все время политической (и бизнес-) карьеры Богословская не побывала ни в одном коррупционном скандале. Ни в одном. А Тимошенко из них не вылазила. Так что общий счет явно в пользу Богословской. А уголовница — и в будущем рецидивистка (она же не сможет чтобы не красть миллиардами) — Тимошенко даже слова доброго в свой адрес не заслуживает. Одна заслуга — взлетела высоко. Зато и шмякнулась ой как знатно. Теперь у неё с Лазаренко еще больше общего появилось, хотя газовый «бизнес» и так сроднил их дальше некуда.

Разделы

Система Orphus