RSS

Новый День

Як Янукович ліквідує Фірташа та інших олігархів

  •      101

Фото www.hvylya.org

Будь-які кадрові перестановки відображають зміну балансу сил в архітектурі влади. З цієї точки кадрові перестановки, які запустив Янукович минулої середи не були ні несподіваними, ні непередбачуваними. Вони прямо випливають з логіки розвитку режиму Януковича.

Цей конфлікт, накладаючись на гру геополітичних акторів і зростаючу активність мас, формуватиме нову політичну повістку. В результаті він призведе до загибелі режиму Януковича, а разом з ним і до закриття проекту пострадянської Україні. Але це перспектива (причому не така вже й віддалена), сьогодні ж політичний режим входить в новий етап своєї еволюції, який ми розглянемо в даній статті.

 

Частина I. Теорія

Більшість українських політичних оглядачів та аналітиків залишають за межами свого аналізу логіку процесів, воліючи зосереджуватися на персоналії і плітках з ними пов’язаних. Ми підемо від зворотного і спочатку вибудуємо логіку процесів, а потім надбудований на неї гру тих чи інших персоналій.

Отже, що штовхає Януковича на конфлікт з олігархами? Відповідь: різна природа його та її інтересів. Президент отримує владу як ресурс на виборах, тобто він залежний від настрою маси. Падіння довіри народу є загроза, яка призводить до втрати влади. Це аксіома зрозуміла всім.

У свою чергу, олігархам немає сенсу хвилюватися щодо легітимації своїх дій перед народом. Їхній головний ресурс — капітал, на постійне примноження якого вони націлені. Капітал українських олігархів будується на двох китах — монополії і доступу до ресурсу влади. За допомогою влади монополізується той чи інший сектор економіки або ж полегшується доступ до бюджетних ресурсів.

Коли Янукович прийшов до влади, то він щедро поділився з олігархами, які були в його команді. Це забезпечило стабільність режиму на першому етапі. Всі залишилися задоволені і зайнялися освоєнням позначених секторів. Фірташ — енергетикою і хімічною промисловістю, Ахметов — металургією, будівництвом, сільським господарством, енергоненераціей, телекомунікаціями, Клюєв — промисловістю, Сім’я — митниця, сільське господарство, інфраструктурні проекти, торгівля.

Олігархи, яким не пощастило опинитися в таборі переможців виступили в якості донорів.

Тут потрібно враховувати, що режим Януковича спочатку опинився в інших рамках, на відміну від Ющенка. Як я писав раніше, визначальною рамкою є світовою економічною кризу. Він зменшив кількість ресурсів, які отримувала економіка Україна. Отже, потрібно було оптимізувати витрати різних соціальних груп, щоб звести дебіт з кредитом.

Янукович не хотів вступати в конфлікт з олігархами, тому пішов шляхом згортання залишків соціальної держави в Україні, почавши масштабні реформи. Їх суть зводилася до того, що всі витрати перекладалися на бюджетників та малий і середній бізнес, тоді як великий капітал отримував максимальні доходи. Зростання добробуту олігархів в 2010-2011 рр.. — Факт, який неодноразово вказувався в ЗМІ.

Однак, така політика викликала до різкого падіння рейтингу Януковича і Партії регіонів. Наївні заяви Азарова про те, що «депутати повинні роз’яснювати народу суть реформ», які прозвучали в ході недавньої феєричної зустрічі прем’єра з депутатським корпусом регіоналів, відображають суть проблеми. Населення все більш вороже сприймає реформи, які погіршують його становище. Це створило реальну загрозу поразки Януковича, як на парламентських виборах, так і в 2015 році. Проте, враховуючи динаміку тенденцій в Україні і в світі, все більш очевидним стає сценарій, коли чинний президент втрачає владу через хвилювання народу чи внаслідок перевороту. Всі передумови до цього є — народ незадоволений і відверто ненавидить владу, зовнішні актори, начиняючи від Росії і закінчуючи США також не бачать в Януковичі прийнятну фігуру, олігархи не хочуть збільшувати витрати на утримання режиму (про це нижче), стан світової економіки створює все більше ризиків, на які неможливо відповідати, маючи в Україну таку модель влади та економіки.

Тому, сьогодні заяви про те, що Янукович виграє президентські вибори 2015 року виглядають також смішно, як у травні 1453 плани імператора Візантії з розширення імперії на наступні сто років. Тут би до кінця першого успішно досидіти. Але як?

Є два шляхи виходу із ситуації — хороший і неправильний.

Хороший — коли влада робить кроки, які подобаються народу. Наприклад, підвищує пенсії, полегшує життя малому і середньому бізнесу, покращує якість освіти, медицини, проводить модернізацію економіки, створює робочі місця і т.д. Він вимагає великих ресурсів і розуміння траєкторії руху. Потрібна стратегія і тактика, які дозволяють забезпечити якісне зростання.

Неправильний — коли влада ігнорує інтереси народу і робить ставку на силові структури, за допомогою яких пригнічує будь-який опір. Режим стає каральним по суті і формі. Якщо складаються хороші зовнішні умови, такий режим може існувати десятиліттями, але, як влучно сказав Наполеон: «На багнетах можна прийти на трон, але всидіти на багнетах не можна».

І той, і другий варіант вимагають величезних ресурсів, тому виникає питання — де їх брати? У даних умовах, практично відпали всі джерела підживлення режиму — зовнішні (кредити МВФ, західних банків, інвесторів, ринки збуту товарів вітчизняної промисловості) і внутрішні (доходи населення падають, дрібний бізнес вмирає). Тому залишається одне джерело виживання — олігархи. По суті, стратегія Сім’ї сьогодні полягає в тому, щоб максимально сконцентрувати контроль над активами, щоб ресурсна база перевищувала потенціал конкурентів.

Оскільки великі олігархи з бютівської когорти практично знищені, то виникає питання — кого різати зі своєї провладної групи. Давайте спробуємо відповісти.

Ахметов? Ні. Занадто великий і системний, щоб швидко його заволодіти його активами. Тим більше що це пов’язано з масою ризиків. Відпадає на даному етапі

Пінчук? Занадто інтегрований в західні структури. Атака на нього чревата серйозними витратами у відносинах з Європою і США. У контексті справи Тимошенко це небажано. Відпадає

Клюєв? Відпадає. Фактична менеджер виборчої кампанії Партії регіонів, лояльний Президентові. Відпадає

Коломойський? Хороший кандидат на розкуркулення. Самостійний. Набрид всім, але має потужне єврейське лобі. Якщо американські єврейські фінансові організації не будуть проти, тоді можна буде взятися за «Приват». Особливо цікавий у контексті його контролю над «Укрнафтою». Але швидше за все, пізніше.

Фірташ — ідеальний кандидат на розкуркулення, бо виконує функцію посередника між «Газпромом» і НАКом. Якщо прибрати посередника, то можна прибуток не тільки збільшити, але і класти собі в кишеню. Відповімо на питання — чи потрібен посередник Януковичу? Немає. Путіну? Немає. Заходу? Теж, крім того, Фірташ зіпсував на Заході репутацію через справу Тимошенко, яке, як там вважають, він і ініціював.

Таким чином, Фірташ виглядає найбільш кращою кандидатурою на розкуркулення, але, об’єктивно кажучи, не більш переважно, ніж Коломойський. Але факти останніх днів вказують на те, що саме з Фірташа починається Великий олігархічний перерозподіл Януковича.

Частина II. Факт и і тенденції

У минулу середу в уряді відбулися масштабні перестановки, які позначили зміна балансу сил.

Розіб’ємо факти навколо цієї справи на публічні та інсайдерські.

Публічні факти:

 

  • У середу стало відомо, що Валерій Хорошковський пішов з СБУ на пост міністра фінансів, звідки попередньо пішов близький до Азарова Федір Ярошенко.
  • Новий начальник СБУ не був призначений, поки що виконуючим обов’язки є начальник Головного управління по боротьбі з корупцією та організованою злочинністю Володимир Рокитський.
  • За інформацією джерела «Коммерсант-України» в СБУ догляд Хорошковського був повною несподіванкою (1).
  • У четвер на «Українській правді» з’явилася стаття, в якій розкриваються корупційні схеми, в яких замішана група Фірташа-Бойка-Льовочкіна хоча багато експертів вважають, що Льовочкін вже відбудувалося від Фірташа і став самостійним гравцем)
  • У четвер також стало відомо, що Фірташ не зможе отримати туркменський газ для своїх хімзаводів, потім що ціна складає близько 400 доларів. Враховуючи, що туркмени продають газ за ціною від 150 доларів і у них зараз його в надлишку, можна зробити висновок, що ключовою проблемою для Фірташа стала висока ціна за транзит газу через територію Росії (2)
  • У п’ятницю Азаров заявив, що Хорошковський займатиметься митну і податкову службу (3)
  • У п’ятницю все та ж «Українська правда» публікує інформацію про те, що фіктивна фірма, яка продала бурову вишку Бойко за 400 млн. доларів ліквідується. (4)
  • Трохи пізніше з’являється інформація, що фірма яка продала вишку ліквідується. (5)
  • На засіданні Радбезу Президент попередив про особисту відповідальність міністрів за проведення газових переговорів (6).
  • Напередодні у вівторок з’явилася інформація, що Юрій Іванющенко посварився з Януковичем через невизначеність щодо того, як діяти з Ахметовим, який зайнявся позицію стороннього спостерігача по відношенню до політичних процесів. За нашою інформацією Іванющенко насправді посварився з старшим сином Олександром Януковичем, що на місяць загальмувало прийняття кадрових та інших важливих рішень (7)

Інсайдерські факти:

 

  • Наші джерела в АП вказують, що рішення про призначення Хорошковського приймалося, було прийнято в останній момент і на його місце готувалася інша фігура — Колобова. Ця інформація підтвердилася в суботу в публікації Юлії Мостової (8)
  • Поява фігури Хорошковського на посаді глави Мінфіну несхвально зустрів старший син Януковича
  • У свою чергу, син Януковича напередодні кадрових перестановок достроково повернувся з-за кордону, де з ним він зустрічався з впливовими представниками європейської еліти, які попередили його про подальшу згубності курсу батька і різного роду ризики, які можуть «позначитися».
  • Фірташ «здивував» Януковича, коли відмовився фінансувати виборчу кампанію в трьох областях.

 

Тепер давайте вбудуємо ці факти в контекст подій, що відбуваються і спробуємо охопити суть того, що відбувається зрушення.

Для цього повернемося на місяць назад — в середину грудня. Розглянемо диспозицію, яка склалася для Януковича за підсумками 2011 року:

  1. Фактичне погіршення економічної ситуації з ще більш похмурою порядком на 2012 рік
  2. Фактична неефективність уряду, як наслідок провал реформ
  3. Фактична загроза зовнішньополітичної ізоляції
  4. Фактична різке зростання падіння довіри, як наслідок, стрибкоподібне зростання протестних настроїв.
  5. Поява внутрішніх протиріч у правлячій коаліції.

Така ситуація підштовхувала Януковича до радикальної зміни політики, щоб зберегти владу. Тут простежувалися дві сюжетні лінії:

Перша — концентрація повноважень і ресурсів шляхом законодавчих змін і зміцнення позицій Сім’ї. Це ми розглянули раніше (9)

Друга — запуск запасний схеми в форматі Конституційної комісії на чолі з Кравчуком, завдання якої підготовка реформи Основного закону, яка повинна перетворити Україну в парламентську республіку, де президент обирається парламентом. Ця схема цілком логічно випливає з падіння рейтингу Януковича, що робить перспективу перемоги на президентських виборах 2015 року проблематичною. Тому, важливо отримати більшість у Верховній Раді, щоб потім новим складом внести потрібні зміни до Конституції. Загалом, в дусі логіки олігархів серіалу «Босс» один з яких сказав: «Ми повинні підтримувати спадкоємність за будь всяку ціну. Не змінювати ландшафти взагалі або міняти тільки його видимість. Так ми опинилися там, де ми є. І так ми тут і залишимося ».

У 2011 році ситуація підштовхувала Януковича до того, щоб переглянути той пакт, який був укладений з олігархами донецької групи, що привів його до влади. Це виражалося в кількох ситуаціях з відставками, які анонсувалися, але переносилися кілька разів.

Останні кадрові перестановки намічалися на середину грудня 2011 року. Про це заявили практично всі провідні українські ЗМІ. Однак, цього не сталося. Після Нового року стала відомі подробиці боротьби, що розгорнулася всередині партії влади.

Як повідомляли ЗМІ, кадрові перестановки не відбулися через сварку Юрія Іванющенка з Віктором Януковичем щодо стратегії поведінки по Рінату Ахметова. Суть суперечностей до кінця не ясна. За версією причиною була відмова Ахметова підтримати лінію Януковича зі зміцнення президентської влади.

Наші джерела, вказують, що другою причиною може бути сварка між Іванющенка та старшим сином Януковича Олександром. Син став перейматися опікою Іванющенко і почав проявляти характер. За великим рахунком неважливо, яка з причин мала місце. Важливо, що це призвело до блокування кадрової ротації, оскільки Іванющенко виїхав за кордон. Його від’їзд застопорив політичну активність і каталізував кулуарні переговори щодо порядку на 2012 рік. В результаті 9 січня стався з’їзд олігархів, про який написало «Дзеркало тижня». Незрозуміло які рішення там були зроблені, але через тиждень почалися кадрові перестановки, які позначили нову тенденцію — загострення боротьби в таборі переможців і ослаблення кількох ключових гравців.

Отже, що насправді означає прихід Хорошковського в Мінфін? Багато ЗМІ стверджують, що це тенденція до посилення групи Фірташа. Ми зробимо зворотне припущення. Подивимося на факти, які виклали вище і спробуємо зрозуміти, що з них випливає.

Частина III. Тенденції

 

Тенденція перша. В умовах кризи роль силовиків зростає чи падає? Очевидно, що зростає, оскільки від того, наскільки ефективно діють силові органи безпосередньо залежить стійкість режиму і особиста безпека Президента. Тоді втрата ключового силового крісла — це ослаблення або зростання впливу? Відповідь очевидна.

Тенденція друга. Що означає той факт, що після відходу Хорошковського СБУ не отримало нового керівника, а тільки в.о.? Це означає, що рішення приймалося у великому поспіху про що свідчить два факти: перший — свідоцтво джерела в СБУ, який оприлюднив «Комерсант-України» про повну несподіванки такої рокіровки, другий — скасування указу про призначення заступника Арбузова Колобова і поява указу щодо Хорошковському. Зміна рішення відбулося в проміжку між 15-00 і 17-00. Можна припустити, що спочатку главою Мінфіну повинен був стати Колобов. На користь цієї версії говорить той факт, що в день кадрової рокіровки в Київ терміново з-за кордону прилетів Олександр Янукович. Очевидно, що він не повертався б, якщо б не хотів вплинути на остаточне рішення. Звідси випливає ще одне припущення, якщо він був в курсі про підготовку призначення, то напевно не покинув би Україну, якби не був би впевнений в успішному результаті рокіровки.

Все вищевказане дозволяє зробити висновок, що Януковичу треба було терміново звільнити крісло СБУ, а до Мінфіну Хорошковський перемістився в результаті кулуарних домовленостей.

Тенденція третя. 

Призначення Хорошковського на Мінфін аж ніяк не приведи до появи суперміністерства. Багато аналітіків роблять Висновки, Що Хорошковський тепер створить суперміністерство, Враховуючи, Що в йо підпорядкуванні буде знаходится податкова и митниця (ЯК позначені Азаров). Контраргумент.Хорошковський зможите сделать суперміністерство в тому випадка, ЯКЩО Йому почекати віддаті цею контроль Батьківщина. Податкова контролює ставленик сині Януковича Олександр Клименко. Чи буде ВІН лягаті Під Хорошковського? Дуже сумнівно, також як і сумнівно, що Хорошковському віддадуть контроль над митницею, яку курирує Юрій Іванющенко. Звідси випливає питання — наскільки Іванющенко зберіг цей вплив? Якщо він його втратив, то хто замість нього? Навряд чи Сім’я віддасть цей напрям чужинцю. Особливо, якщо враховувати, що Олександр Янукович не прийняв призначення Хорошковського на Мінфін.

Є ще один фактор, який робить Хорошковського обмеженим у маневрі — залежність Мінфіну від позиції НБУ. В умовах розгортання зовнішньої кризи бюджетний дефіцит стане все складніше рефінансувати звичайними методами. Отже, вплив традиційних стовпів наповнення бюджету — ДПАУ і митниці — впаде, а паралельно зросте роль прямого фінансування НБУ під занижені відсоткові ставки у гривні. А захоче НБУ дати Мінфіну грошей чи ні, залежить від Арбузова, який грає на боці сина Януковича.

Таким чином, можливості Валерія Хорошковського перетворити ввірене міністерство в superpower безпосередньо залежить від того, наскільки він зможе знайти спільну мову з Родиною. Звідси виникає питання — де у всьому цьому тоді Дмитро Фірташ?

Тенденція четверта.

Насправді все вищесказане свідчить, що Фірташ втрачає свої позиції, причому дуже стрімко. Перші три тенденції показують, що Фірташ нічого не набуває з кадрових перестановок. При цьому, як вірно зауважила Юлія Мостова, абсолютно неправильно вважати Хорошковського маріонеткою Фірташа. Швидше за все, Хорошковський зрозумів, куди дме вітер і вирішив грати свою гру, зближуючись з Януковичем, але не з його сином на даному етапі.

У той же час, Фірташ виявився на вістрі контратаки опонентів. Звернемо увагу на два факти, які сталися майже одночасно з ротаціями.

Перший факт — це звинувачення в корупції, яке прозвучало зі сторінок «Української правди» щодо Фірташа, Бойка, Льовочкіна. Самі по собі корупційні факти з бурових вишок «Нафтогазу» настільки очевидні («Хвиля» писала про це восени) (10), що прокуратура вже давно повинна була порушити кримінальні справи і кинути за грати фігурантів. Однак, в даному контексті, нас цікавлять не факти, а форма і час подачі.Вони, безсумнівно, були пов’язані з рокіровкою Хорошковського і повинні продемонструвати подальше падіння акцій Фірташа. Інформація, яку ми бачимо у статті УП, явно вимагала роботи спецслужб і доступу до баз даних, а це означає, що документи свідомо злили журналістам під відповідний контекстний ряд. А в цьому ряду спливає прізвище Юрія Бойко, ще одну людину з групи Фірташа, який зараз учасник газових переговорів.

Другий факт — практично в цей же час з’являється інформація, що структури Фірташа не будуть купувати туркменський газ в 2012 році, тому що він виявився занадто дорогим — 412 доларів за 1000 кубометрів. Задамося питанням — що це значить? Це означає, що купуючи у туркменів газ по 150-200 доларів, Фірташ отримав від «Газпрому» такі ціни за прокачування газу по території Росії, що подальше транспортування втратила всякий сенс. Тоді треба задатися питанням — чому Фірташ, який нібито вась-вась з «Газпромом» не зміг вибити собі пільгові умови? А тому що Фірташ більше не потрібен «Газпрому», також як і не потрібен Януковичу.

У «Газпромі» в грудні-січні проходять масштабні чистки, в ході яких із структури вибиваються люди, роками сиділи на тих чи інших схемах. Не можна виключати найближчим часом і відставки глави «Газпрому» Олексія Міллера. Простіше кажучи, для України це означає, що старі газові схеми, що працювали роками, перестали працювати. У цьому суть сьогоднішньої газової війни між Києвом і Москвою.Формується порядок для закріплення нового балансу сил, який буде адекватний політичному розкладу в обох столицях.

Це і є п’ята тенденція. Висуну припущення, мета Януковича в цій грі поставити на газові схеми близьких людей з Родини, щоб позбутися від посередників в особі Фірташа.

У свою чергу, росіянам також потрібно мати гарантії, що підписані договори не спіткає доля домовленостей з Тимошенко. Тобто, потрібно підписувати угоду з тими, хто буде виконувати їх. У цьому контексті заяву Януковича про відповідальність міністрів за хід переговорів можна розглядати як безпосередню загрозу міністру енергетики Юрію Бойко. Останній, якщо проаналізувати останні заяви, явно дуже хвилюється, пропонуючи фантастичні проекти від транспортування газу з Туреччини (!) До переходу Україні на вугілля. Якщо опустити, що всі ці проекти (незалежно від їх реалістичності) вимагають лага за часом для реалізації, то легко побачити, що Бойко явно хапається за будь-яку соломинку.

Звідси можна зробити висновок, що невдачі в газових переговорах можуть використовуватися для обгрунтування кадрових перестановок і «газовики» можуть опинитися в такій «розстрільної шерензі».

Шоста тенденція. Вся ця ситуація показала подальше падіння ставок Миколи Азарова, який проковтнув звільнення Федора Ярошенко і по-суті перетворився на наглядача за Фейсбук в Кабміні. Азаров зіграв функцію громовідводу і більше не потрібен Януковичу, не дивлячись на обіцянку залишити Миколи Яновича в кріслі до листопада 2012 року. Очевидно, що Азаров утримається в прем’єрському кріслі до кінця зими, але хто прийде на його місце поки що неясно, оскільки ще не вималювалася остаточна конфігурація розкладу у владній команді. Фактично, сьогодні ця версія була підтверджена інформацією, що Азаров подав заяву про відставку (11)

Сьома тенденція. Якщо ослаблення Фірташа можна розглядати як факт, то ослаблення позицій Коломойського знаходиться в прямій залежності від позицій Юрія Іванющенка. Якщо він дійсно зараз зменшує у вазі, то це означає, що Коломойський буде наступним у списку на розкуркулювання, оскільки вони працювали в спайці. Іванющенко виступав в якості політичного прикриття Коломойського, який, не будучи донецьким, досить впевнено почувався у 2010-2011 роках.

Таким чином, резюмуємо все вищесказане і прорісуем повістку для Януковича на 2012 рік.

Перше, Янукович почав масштабний наступ на позиції олігархів, які привели його до влади. Це необхідно для того, щоб зберегти свою владу. Тільки в олігархів можна взяти ресурси, які дозволять витягнути силовий і соціальний блоки.

Друге, як першорядної мети обрано Фірташ, оскільки його позиції вразливі через залежного характеру його бізнесу. Відсікання Фірташа від влади призводить до його різкого ослаблення, оскільки його основний стан зроблено на контролі газових потоків. Бізнес Фірташа не збудований в таку потужну інтегрований ланцюжок, як у Ахметова, тому швидко руйнується і втрачає капіталізацію. Дивно, що ЗМІ ігнорують той факт, що проблеми у Фірташа почалися ще в листопаді, коли Іванющенко спробував забрати «Кримський Титан». (12)

Сьогодні, коли все більше інформації про те, що підприємства Фірташа опиняються під пресом правоохоронних органів і податкової, журналісти вперто бачать у призначенні Хорошковського зростання впливу «РУЕ».

Третє, саме по собі призначення Хорошковського потрібно розглядати не в контексті посилення Фірташа, а саме розриву його групи. З цієї точки зору, рокіровка з Хорошковським досягала трьох цілей: а) звільнялася майданчик СБУ для «свого», б) Хорошковський відривався від Фірташа; в) Хорошковський відразу ж заганяється в рамки, коли не контролюючи податкову, митницю і НБУ він обмежується в маневріі стає цілком керованим. Такий собі міні-Азаров, на якого можна буде повісити всіх собак. З цієї точки зору, за своєю суттю маневр з Хорошковським за своїм характером є таким же «зливним», як і маневр з Тігіпком в свій час. Тому розмови про президентський майбутньому Хорошковського смішні. Янукович був би ідіотом, якби тягнув на президентське когось іншого, ніж себе або свого сина. Також смішні і розмови про зв’язок Хорошковського з Путіним. В умовах сьогоднішнього конфлікту Януковича з Москвою найостанніша справа для нього підвищувати людини, на яку Кремль розраховує. Тобто, вся ця умоглядна конструкція «Хорошковський — наступник Януковича» смішна і безглузда, але в силу дурості наших ЗМІ вона отримала статус однієї з основних версій. Ха-ха.

Четверте, маневри вжиті Януковичем не можуть не насторожити Ахметова та інших великих акторів, які не можуть не розуміти, що питання часу, коли логіка збереження влади буде штовхати Президента наступати на позиції Рината Леонідовича. Як тільки Янукович поставить свого прем’єра, то з урахуванням розстановки фігур в інших відомствах він отримає дуже істотну перевагу. Уряд з конгломерату інтересів ФПГ почне перетворюватися на інструмент реалізації політики Президента. У цьому випадку, Ахметов і інші олігархи неминуче опиняться перед лицем загрози війни з державною машиною.

Парадокс ситуації полягає в тому, що Янукович збирається побудувати модель, яку реалізував Лукашенко в 90-е-2000-і роки, але вона сьогодні вмирає під ударами кризи. Детально ми розбирали цю ситуацію влітку (13). Тут варто зазначити, що стабільність моделі Лукашенко лежала на тому, що, не давши вирости місцевим олігархам і забезпечивши контроль держави над усіма значущими сферами, АГЛ запропонував значний соціальний пакет, який перетворив Білорусь в державу середнього класу. Але … сьогодні ця модель впала і Лукашенко змушений віддавати власність і, як наслідок, це ставить хрест на тій державі, що випестував за 15 років.Тому, поворот Януковича в бік «лукашізаціі» держави — однозначна помилка, причому помилка трагічна, оскільки в Україну за 20 років сформувалися принципово інші політичні та економічні умови, що роблять неможливою успішну реалізацію моделі Лукашенко.

Звідси можна припустити, що в 2012 році ми будемо свідками найпотужнішого конфлікту всередині партії влади, в який будуть залучатися зовнішні актори

Ескалація конфлікту всередині правлячої верхівки буде накладатися на вплив світової економічної кризи і погіршення соціального становища в країні. У сумі це створює всі передумови для того, щоб режим Януковича впав. Незалежно від того, переможе Янукович олігархів або його атака захлинеться, ці дії вимагатимуть такої концентрації зусиль та ресурсів, які існуюча економічна система не здатна дати. Це буде піррова війна, яка призведе до пірровою наслідків.

Юрій Романенко

Директор Центру політичного аналізу «Стратагема», «Хвиля»

Разделы

Система Orphus